"Жодна людина не може точно сказати, коли до неї прийшло відчуття, вона - громадянин. Так само і я, спочатку відчував, що живу серед людей і причетний до країни. Ці враження ведуть у дитинство... Потім школа, в ній я дізнався про Україну, що я її громадянин, що я свідомий громадянин. Не можу дивитися на те, як люди емігрують за кордон. Чому вони їдуть туди? У пошуках кращої долі? Я хочу спитати їх: "Чому?", і чую відповідь:"А що вона мені дала?" І тоді хочу їм крикнути вслід "А що ви дали їй?" Ось це і є відчуття громадянина. Громадянином я став ще при народженні, але відчув це не одразу. Я відчуваю, що я громадянин особливо, коли звучить гімн, коли піднімають прапор.
Я хочу, щоб кожна людина, яка проживає на території своєї країни була вірним громадянином своєї держави!"
Марія Дмитриєнко
"Я народилася в Україні. Моя держава вільна і незалежна. Напевно кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим відрізняється зпоміж тисяч інших країн світу.
Я можу впевнено сказати, що моя Україна - найкраща країна у світі. Україна = це чарівна природа, славетна історія, неповторна культура. Можна довго перераховувати все, чим для мене є моя країна. Україна - це все, що навколо мене, усе, чим живу й про що мрію.
Однак головне, що Україна - це та земля, де я народилась, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, це моя Батьківщина. Я - громадянка України!"
Катерина Платонова
""Я - громадянин!" Не кожен може сказати цю фразу, але й не для кожного вона має значення. А дарма. Бо громадянин має багато більше прав та можливостей, ніж просто людина. І тому, я не нехтую своїм громадянством і не мрію стати громадянкою іншої країни. Мені усього 14 років, а я вже можу користуватися цим званням - ГРОМАДЯНИН!"
Цікаво і сучасно. Як тільки зберегти в учнів це почуття громадянина на все життя? Як не нашкодити їм? Ці запитання не Вам конкретно, а всім нам, громадянам старшого покоління. Чи не ми, дорослі, своїм постійним скигленням, необдуманими діями формуємо байдуже ставлення своїх дітей до держави, до краю, в якому живеш, врешті-решт - до своєї сім'ї і до себе?
ВідповістиВидалитиповністю згодна, взагалі партріотизм починається з поваги і любові до того що поблизу тебе!
ВідповістиВидалити