пʼятниця, 3 грудня 2010 р.

"Я - громадянин!"

Проходили  тему  "Громадянство",  розповідала  про  правову  складову  громадянства, додому  задала  твір-роздум на  тему  "Я-громадянин!".  На  словах  зробила  уточнення..."напишіть,  що  це  для  вас особисто".  Ну  задала  і  задала... сподівалася  отримати  звичайний  гундьож  пр  почесність  і  інший  пафос. Але ж результат мене  здивував... Я  пишаюся  тим,  що  кожен  з  вас - осибистість  з  нестандартним  мишленням. Дякую  вас за щасливе  спілкування з  вами!


Дмитро Розумейко
"Жодна  людина  не  може точно  сказати,  коли до  неї прийшло відчуття, вона  - громадянин. Так  само і  я,  спочатку відчував, що живу серед  людей і  причетний до  країни. Ці  враження ведуть у  дитинство... Потім  школа, в  ній я  дізнався про  Україну, що я  її громадянин, що  я  свідомий  громадянин. Не  можу дивитися  на  те,  як  люди  емігрують за  кордон. Чому  вони  їдуть туди? У  пошуках кращої  долі? Я  хочу  спитати  їх: "Чому?",  і  чую  відповідь:"А  що  вона мені дала?" І  тоді хочу  їм  крикнути вслід "А що ви  дали їй?" Ось  це  і  є  відчуття  громадянина. Громадянином я  став  ще  при  народженні,  але  відчув це не одразу. Я  відчуваю,  що  я  громадянин особливо,  коли звучить  гімн, коли  піднімають  прапор.
Я  хочу,  щоб кожна людина,  яка проживає на  території своєї  країни була вірним  громадянином  своєї  держави!"

Марія  Дмитриєнко
"Я  народилася  в  Україні. Моя  держава  вільна  і  незалежна. Напевно  кожен із  нас  колись  замислювався  над  тим,  що таке  рідна  країна,  чим  вона  особлива, чим  відрізняється зпоміж тисяч інших  країн світу.
Я  можу  впевнено сказати,  що  моя Україна - найкраща країна у  світі. Україна = це чарівна  природа, славетна історія,  неповторна  культура. Можна  довго перераховувати все,  чим для  мене є  моя країна. Україна  - це  все, що  навколо  мене, усе, чим живу й  про що  мрію.
Однак головне, що Україна - це  та  земля,  де  я  народилась,  де завжди на  мене  чекатиме батьківська домівка,  це  моя  Батьківщина. Я - громадянка  України!"

Катерина Платонова
""Я - громадянин!" Не кожен може  сказати цю  фразу,  але  й  не  для  кожного  вона  має  значення. А  дарма. Бо  громадянин має  багато  більше прав  та  можливостей,  ніж  просто  людина. І  тому,  я  не  нехтую своїм  громадянством і не мрію стати  громадянкою іншої  країни. Мені  усього  14 років, а  я  вже  можу  користуватися  цим  званням - ГРОМАДЯНИН!"

2 коментарі:

  1. Цікаво і сучасно. Як тільки зберегти в учнів це почуття громадянина на все життя? Як не нашкодити їм? Ці запитання не Вам конкретно, а всім нам, громадянам старшого покоління. Чи не ми, дорослі, своїм постійним скигленням, необдуманими діями формуємо байдуже ставлення своїх дітей до держави, до краю, в якому живеш, врешті-решт - до своєї сім'ї і до себе?

    ВідповістиВидалити
  2. повністю згодна, взагалі партріотизм починається з поваги і любові до того що поблизу тебе!

    ВідповістиВидалити